Усім давно відомо, що кохання не стукає у двері і з’являється у найнеочікуваніший момент…..Можна закохатися із першого погляду, дотику, слова….Але зараз можна стикнутися із зовсім іншою- можливо, для декого маловідомою, формою прояву своїх почуттів. Молоді люди закохуються, спілкуючись нереально, не обмінюючись поглядами і словами вживу, а віртуально. Вони закохуються в контакті, однокласниках, на фейсбуці.І це не вигадка. Очевидно,спілкування у соціальних мережах не обмежується лише спілкуванням із далекими знайомими та близькими друзями, обміном думками та масовими коментарями! Це своєрідний пошук людини, із якою можна не просто поспілкуватися на певні теми, поділитися враженнями, а ще й знайти дуже багато спільного. Саме ця схожість між людьми і допомагає встановити певний- набагато ближчий контакт , ніж із своїми реальними друзями. Поступово прив’язаність до віртуального спілкування стає настільки великою, що неможливо відірватися від слів кожного ранку «Привіт, як спалося?», які, вочевидь, підіймають настрій на весь день, а також побажань щовечора «доброї ночі», «солодких снів». Все начебто наяву. Та не вистачає дотику, слова, поцілунку…Вона проживає у Києві, навчається на економічному факультеті, він же зовсім у чужій країні для неї – Великобританії, навчається в університеті, мріє стати художником, як і вона, та здобуває професію зовсім не за мрією.Кожного дня молоді люди приходять із пар втогмлені, і одразу ж, уввімкнувши комп’ютер, знову звітують одне одному. Це все невимушено і без зайвих слів, а лише зі щирістю, втіленою у цих коротких повідомленнях, які вони пишуть одне одному. І так день за днем. Він, зустрічаючись із дівчиною, одразу ж шукає схожість із цією дівчинкою в контакті, вона ж одразу шукає спільні риси у своєму реальному другові із віртуальним. На перший погляд це здається дуже романтичним, і доречно було б згадати чудовий вислів : відстань лише зміцнює почуття! Не піддається сумніву те, що у цих людей дійсно дуже багато спільного, та все ж таки кохання не може бути побудованим на єдиному лише віртуальному спілкуванні. Більшість юнаків та дівчат це вважають неможливим. Адже для них кохання в першу чергу- це реальне спілкування, і- фізичний потяг . Цікаво, як можна зустрічатися із хлопцями та дівчатами, шукаючи прототипів віртуального кохання чи, можливо, і не кохання зовсім, а так- лише сильного захоплення!
Крім того, найнеочікуваніша зустріч для обох людей може стати розчаруванням, і як не сумно це визнавати, та вся, так би мовити романтика таких стосунків може бути вщент зруйнованою буденністю їхнього спілкування, кожним, раніше найбажанішим ,проведеним днем разом. Пора повертатися до реальності, а не у своєму віртуальному світі будувати замки і планувати майбутнє. Людину найкраще пізнати тоді, коли вона знаходиться поруч, а не на іншому континеті. Приємно спостерігати, як двоє людей, які знаходяться далеко одне від одного, думають про одне і теж, живуть ілюзією, мрією…. І тоді зовісм не хочеться повертатися назад – у русло реального існування. Та воно обов’язково нагадає про себе і без нашої допомоги Лише варто задуматися над тим, що кохання завжди міцніше там, де люди пройшли дуже багато, де зуміли навчитися розуміти одне одного із пів-слова і закривати очі на речі, які раніше їх не влаштовували.
Реальне почуття дійсно можна назвати коханням, бо воно насичене пристрастю, без якої неможливо уявити стосунки двох закоханих до безтями людей. Без усяких роздумів, незважаючи на заборони, закохані готові піти на будь- які божевільні вчинки. І не потрібно шукати свою половинку у контакті чи ще десь…Варто лише озирнутися…Можливо, вона зовсім поруч…..
|
