ВСТУП

    На вiдмiну вiд глави VI Конституцiї України вiд 20  квiтня  1978

року роздiл II нової Констатуцiї України має назву  "Права,  свободи

та обов'язки людини i громадянина". Такий акцент не випадковий. Адже

перелiк конституцiйних прав та свобод в Конституцiї 1996 року значно

розширений, конституцiйне закрiплення отримали давно визнанi  свiто-

вим та європейським спiвтовариством права людини на життя, на демок-

ратичну процедуру затримання,  група  iнформацiйних  прав,  заборона

примусової працi, право на приватну власнiсть, на пiдпрнємництво  та

iншi.

    Отже, в Конституцiї України закрiпленi основнi права людини, якi

за визначенням  П.М.Рабiновича, є певними можливостями, що необхiднi

для iснування людини та її розвитку в  конкретно-iсторичних  умовах.

Вони об'ективно визначаються досягнутим рiвнем  розвитку  людства  i

мають бути загальними i рiвними для всiх людей.

     Права людини закрiпленi, перш за все, в таких мiжнародно-право-

вих актах:

1. Загальна Декларацiя прав людини (10 грудня 1948 р.)

2. Мiжнародний пакт про економiчнi, соцiальнi та культурнi права (16

грудня 1966 р.)

3. Мiжнародний пакт про громадянськi та полiтичнi права  (16  грудня

1966 р.)

4. Факультативний протокол до Пакту про  громадянськi  та  полiтичнi

права (16 грудня 1966 р.)

5. Європейська конвенцiя про захист прав людини та основних свобод (

4 листопада 1950 р.)

6. Європейська соцiальна хартiя (18 жовтня 1961 р.) Права людини  як

    категорiя мiжнародного права практично стають правами громадяни-

на в конкретнiй державi тодi, коли вони визнаються та  закрiплюються